24 лютого 2022 року Дмитро Монатік разом із родиною перебував у Барселоні. Новина про початок війни застала їх зненацька. Артист зізнається, що відчував «синдром вцілілого» та провину за те, що опинився в безпеці, тоді як його країна страждала.
«Мені здається, ми дуже морально постаріли. Один тиждень тягнеться, як цілий рік. Але пісні повинні дарувати це світло в кінці, здавалося б, нескінченності», — поділився співак.
🎤 Творчість як форма спротиву
Після початку війни Монатік не одразу повернувся до України, але активно долучився до волонтерської діяльності та благодійних концертів за кордоном. Його пісні стали відображенням болю та надії українців.
«Пісні, що сьогодні пишуться, це все диктує, на жаль, війна. Пісні, як фотографії, залишають щось після себе. Я сподіваюся, що незабаром ми співатимемо про перемогу», — зазначив артист.
👨👩👦 Сім’я та особисті переживання
Монатік розповів, що його діти швидко дорослішають через події війни. Він намагається бути сильним для них, хоча сам часто переживає емоційні зриви.
«Якщо ви думаєте, що я дуже твердо тримаюся, то я тихенько, щоб ніхто не бачив, теж дуже часто ламаюсь. Але намагаюся швидко зібратися, бо знаю, що на мене дивляться діти», — зізнався співак.
🎨 Поезія як засіб вираження
У березні 2022 року Монатік опублікував вірш «From U to Z», у якому уявив, якою буде Україна після війни. Цей твір став символом надії та віри в мирне майбутнє.
«Ми жили добре. Жити будемо ще краще. Я щиро вірю, що я це побачу», — написав артист.
